село Клювинці

АКЦІЯ "ВІСЛА”

    Після закінчення Другої Світової війни в 1947 році розпочалась акція "Вісла”.Таким чином, Йосип Сталін і польська влада вирішили проблему по розподілу кордонів між Польщею та тоді вже Українською РСР. Жителів прикордонних районів переселяли з їх етнічних земель в інші населені пункти.

    Найбільше постраждали населення українців і лемків, які проживали на той час по західній стороні ріки Бугу і Сяну.Люди не хотіли добровільно переселятися, тому що це була вже друга хвиля. Перший раз їх почали переселяти ще в 40-41 роках, але майже всі родини повернулися назад. Люди вже знали, що радянська влада їм не допоможе. Але польський уряд постановив виселяти людей примусово.

    Насильне виселення розпочалось із східних повітів воєводства Любельського, тоді Ряшівського і закінчилось Краківським. Все робилося у великій таємниці. Люди здогадувались, що таке може трапитись, але до останнього  дня не знали про цю акцію. Так, наприклад, коли виселяли в одних селах, селяни в інших – орали, сіяли і садили поля.

    Виселення відбувалось таким чином:  зранку в село приїжджали війська на кількох машинах, оточували  усі будинки, щоб ніхто не міг вийти і попередити сусідні села. На підготовку давали усім 2 години, казали з собою брати тільки найнеобхідніше, запевняючи, що там, куди їх переселяють, все є.

    У селах залишали тільки священиків з родиною та ще дві-три сім¢ї на декілька днів, а то й тижнів.Таким способом були відірвані священики від своєї громади для того, щоб не давали мудрих порад, а також, щоб ніхто не розкрадав церковного маєтку. Усіх, хто заховався і залишився, пізніше відправляли вже не на Україну ,а вглиб Польщі, під Німецьку границю.

    Так до села Клювинці на місце виселених поляків поселили лемкiв. Їх поселяли по 2, 3, навіть 4 сім¢ї в один будинок.Люди важко переживали ті часи, бо не хватало одягу та харчів. Не всі доїхали до місця призначення, вмирали по дорозі. Список родин переселенців, які потрапили у наше село:

     Андраш, Андрейчак, Бідюх, Блащак, Боднар, Бортняк, Бреян, Востяк, Габуда, Гайдук, Гардош, Герасим, Головач, Демчак, Деревенко, Дзядик, Єдинак, Жерелик, Зінкевич, Квока, Криницький, Косовський, Кунцік, Кухарський, Лукач, Маркевич, Марчило, Маційовський, Мiзин, Москва, Періг, Періжок, Петрик, Пласконь, Піцун, Рижанич, Сапуцький, Святковський, Синовець, Сичило, Скалій, Цимбаляк, Чернецький, Черниця.

    Більшість із цих родин проживає в селі і досі.Великою несправедливістю було й те, що поляків  попереджали за 2 – 3 дні перед виселенням і вони забирали із собою все своє майно: худобу, птицю, зерно та інші спожитки.