село Клювинці

      У селі виділялися заможні господарі ті бідняки. Найбагатшою людиною був пан Станіслав Богуцький. Йому належала більша половина землі, ліс, річка, 2 ставки, пасовисько.

    Пан Богуцький мав наймитів, які працювали коло худоби. Їх називали форналі.Порядок у кімнатах робили покоївки, також були поварі, садівники, прачки, посудомийниці. Довкола двору був великий розарій, фруктовий сад, місця для відпочинку панської родини. Зигзагами вела доріжка до ставка.Все було дуже красиве.У ставку купалися тільки пани, наймити могли купатися у річці за селом.

    Пан мав свою гуральню (спиртовий завод), сестер-жалібниць, економів, одним з яких був батьком Дениса Січинського.У маєтку часто було чути музику: одна з прийомних дочок пана грала на піаніно. Вечорами крутили грамофон. Пані на голові мала завивку. У селі ще такого ніхто не бачив. Пани їли з окремих тарілочок, користувалися ложкою, вилкою, ножем, за столом кожен мав своє місце, на грудях – серветка, пили чай з цукром,готували салати,першу і другу страву.

    Для своїх наймитів пан побудував хати,які були розраховані на 4 сім¢ї, покриті бляхою,з великими як на той час вікнами.Одна хата ще стоїть по сьогоднішній день і в ній живуть люди. Вся панська сім¢я ходила до костьолу, пан пожертвував гроші на його будову, також він зробив велику пожертву на будівництво церкви.

    Поведінка Богуцьких у костьолі була прикладом для інших.То була багата інтелігентна родина, вони не цуралися знайомих. Їх манера поведінки була прикладом для усього села.

    Бідняки ходили до пана на роботу:сапати, жати, копати...З усіма пан чесно розраховувався, від своїх економів також вимагав справедливості по відношенню до робітників. Він першим у селі показав, як зробити коло хати квітники, як викласти доріжку, прищепити дерево, щоб добре родило. Дуже гарно було зроблено біля ставка. Довкола плакучі верби, східці до води, лавочки для відпочинку у тіні, пісочок на березі для гри дітям.

    Щороку навесні панські садівники біля церкви і костьолу скидали воронячі гнізда з високих дерев, чистили їх, обрізали кущі,висівали та висаджували квіти. Вперше у селі біля панського маєтку був живий килим з різнокольорового моху, то була небачена краса.

    Так все продовжувалось аж до початку Другої світової війни. З приходом "німецьких окупантів” у пана забрали всі маєтки і землю, створивши при цьому "лігеншафт” – німецьку панщину.

    Але це не найгірша сторінка  у житті родини Богуцьких. У 1943 році "радянські війська” витіснили німців і почали по-своєму наводити порядок у селі. У 1946 році всі маєтки пана Богуцького були спалені. Також запалили і гуральню, де було багато спирту, який використовувався на той час для виготовлення ліків. Люди відрами, бочками носили спирт, але його було дуже багато. Тому більша частина витекла в річку і згоріла.

    Це був варварський поступок зі сторони "червоної москви”. Усе добро пана Богуцького було придбане протягом багатьох років і з допомогою важкої праці селян. Пан переховувався, важко захворівши, він не зміг перенести цієї великої втрати і тому помер у 1947 році.