Середа, 17.04.2024, 22:21
ВИСЕЛЕННЯ В СИБІР
Після закінчення війни комуністичний режим почав масові репресії проти "ворогів народу”, в тому числі й куркулів. До куркулів відносилися всі ті люди, які мали землю, ліс, господарство. В Сибір вивозили і через те, що хата була покрита бляхою і на подвір¢ї було три будівлі. Почали вивозити у 1946 році.Серед ночі приходили енкаведисти і наказували збиратися, а вже зранку везли в Копичинці в тюрму.Там тримали від кількох днів до 2 – 3 місяців, після чого відправляли в товарних вагонах в Сибір. Дорога була дуже виснажлива, везли людей по 2 тижні, тоді пересаджували на баржу і везли далі. Коли приїжджали на місця виселення, люди жили в бараках. Працювали на лісоповалах. Кожен мав свою норму. Наприклад:гілкоруби повинні були обрубати по 12-14 куб.метрів дерева в день. Крім українців, у Сибіру було багато інших національностей: німці, литовці, білоруси...і навіть татари. Але всі розуміли, де вони знаходяться і за що, тому були добрі та дружні. Усі репресовані підписувалися про те, що вони залишаються в лісах Сибіру назавжди. Крім того, кожен місяць приїжджав комендант, який перевіряв наявність усіх людей. У перші роки було дуже важко. Бракувало їжі, одягу. Важка і виснажлива робота, холод, забирали в людей здоров¢я і навіть життя. Також траплялися нещасні випадки, людей калічило і вбивало на смерть. Не було такого року, щоб дерево когось не роздавило. Пізніше, після смерті Сталіна, стало трохи легше. Людей зняли з комендатури, почали частково відпускати додому. Також будувались "фінські домики" і в них давали людям кімнати, будинки були по 2 та 4 кімнати. На превеликий жаль, не всі повернулися додому. Багато людей повмирало, не рахуючи нещасних випадків.Так із нашого села померли: Підодвірна Ксенія Полоз Марія Ягода Іван Ягода Марія Список сімей, які були вивезені в 1946-50 – их роках: · Олійник Василь і Наталія: доньки Анастасія, Розалія,Стефанія · Полоз Пилип і Марія · Підодвірний Дмитро і мама Ксенія · Підодвірний Семен і Марія: сини Іван і Василь. Третій син Григорій був у тюрмі · Підодвірний Степан і Анастасія: доньки Марія і Розалія · Бойко Ольга і Микола: доньки Богдана і Ярослава · Гладій Михайло і Катерина: син Роман був в тюрмі · Ягода Марія: сини Ігор та Ярослав.Чоловік Василь був в тюрмі · Мисак Марія і син Павло.Чоловік Григорій був в тюрмі · Стахів Дмитро: син Іван, дочки Леся і Галя · Білінський Роман і Ганна: дочка Настя. Син Іван загинув в селі · Зіник Софія була в тюрмі · Думка Меланія: син Іван, дочка Анастасія, бо другий син Василь був в УПА · Підодвірний Іван і Марія з мамою,бо сестра Настя була в УПА · Токар Софія була в тюрмі · Гіль Михайло і Катерина · Отець Іван Проскурницький Цей список міг бути набагато більший, тому що прийшли нові накази на виселення, але дякувати Господу Богу в 1950 році закінчилось виселення. Додому репресовані повертались, як вороги народу. Вже за роки незалежної України влада визнала масові репресії проти українського народу, почала надавати пільги: по 5-10 гривень більше до пенсії. Але це ніщо у порівнянні з пережитими роками на засланні, з підірваним здоров¢ям і навіть відібраним життям. Лише через п¢ять десятиліть люди можуть спокійно говорити і згадувати про ці жахливі післявоєнні роки, адже вся історія за часів "комуни” була брехливою і перекрученою так, як того хотіли вожді народу. За одне слово правди багато людей опинилися у таборах, висилках..Та пам¢ять про них жива вічно. |
Меню сайтуПошукКалендар
Архів записівНаше опитуванняДрузі сайтуСтатистикаОнлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |