село Клювинці

         На пагорбі у центрі села Клювинці, яке розкинулось на березі річки Тайна, є велика церква.Не дивлячись на те, що їй більше ста років, вона виглядає дуже велично. За часів  комуністичного режиму церкви ніхто не закривав. З неї не робили музеїв, як це було в інших селах. Вона завжди навчала добра, справедливості, утверджувала віру Господню.

         Будувалась наша святиня у 1889 – 1900 р.р. На її спорудженні працювало ціле село. Найбільше подавали допомогу люди, які мали своїх коней. Треба було возити камінь, дерево, це було дуже важко, але односельці старалися, бо хотіли мати свій Храм Божий. Не стояли осторонь люди із сусідніх сіл, вони допомагали грішми, продуктами. Мулярі, теслярі та художники були найняті Місцеві жителі ходили збирати пожертви на будову храму навіть по Закарпаттю.

Церква побудована у візантійському стилі, який у певних речах зазнав змін. Характерними рисами цього стилю є: плоска стеля давніх базилік уступила місце величній середній куполі, побіч якої підносилися симетрично уложені інші менші куполи.

Односельчани після закінчення будівництва церкви запросили художників з Австрії. Вони розмалювали картини фарбою яїчна темпра. Робота виконана у старовізантійському стилі. Так зроблено у Західній Україні 3-4 церкви. Фундаторами були жителі села Клювинці і Верхівці. Один із них Білінський М. фондував 300 ринських, 6 заможних родин фондували від 10 до 300 ринських. Про це свідчить запис у церкві на хорах під підставкою для книжок. Велику допомогу у будівництві надав патрон Станіслав Богуцький.

Відкривали і посвячували нашу  церкву 14 жовтня на Покрову, тому вона носить ім¢я Пресвятої Покрови. Парохом у церкві був Орест Проскурницький, народжений у 1877 р. Священниками були: отець Мандзюк, отець Чорний,отець Іван Проскурницький. Дяками були: Степан Верес, Нога, Городивський, Підодвірний, Макух, Григорій Мисак, Мисак Павло, Зінкевич. Служителі церкви: Ягода Микола, Кучер, Богоніс Степан, Карпишин Степан, Карпишин Михайло, Федорчук Михайло.

         На той час грекокатоликів було 1382, латинокатоликів – 632, жидів – 22.І українці,і поляки,і євреї мали свої звичаї, порядки, свята.

Досі добрим словом люди згадують священика Івана Проскурницького. Жорстоко  били отця  за сина, який був у лавах УПА, за слово правди, яке священик сіяв у душах парафіян. Відіслали його далеко в табори, в Сибір, та Господь Бог допоміг повернутись у село.

Після того, як вивезли отця Проскурницького в Сибір Служба Божа у церкві відправлялась завжди. Отця привозили з інших сіл. І так було до 1960 р. З того часу вже надали священика на парафію. Правда, вони мінялися часто.У церкві правили: отець Цокало, отець Володимир Ханас, отець Пiсьо, отець Новоженець, отець Велеган, отець Галайцьо, отець Береза, отець Гамрацей. У 1997 р. Настоятелем церкви став отець Ярослав Палій, а дяком – Юлія Балицька.

         У 1980-1981р.р. проведено реставрацію настінних розписів у церкві.Тут працювали бригада художників на чолі з Василем Шеленком. Був збережений первинний розпис.Потім була виконана позолота Царських Воріт та іконостасу.