село Клювинці

Село Клювинці розташоване на лівому березі річки Тайна. На сході від нього знаходиться невеликий ліс.Довкола села – родючі чорноземи.Перша писемна згадка датується 1568 роком під назвою Клюїнце,яка належала К.Карпачаєвській.

Основним заняттям людей було землеробство.Сіяли зерно, мололи на жорнах, випікали паляниці, полювали на звірів...

Народжувались діти, розширювалось село. Перша вулиця дістала назву Вилазки.Люди почали розводити худобу, птицю. За селом, на другому горбі, відвели місце на цвинтар.Висипали перші гроби, поставили хрести...

У 30-их роках XIX століття у селі була збудована перша школа. Спочатку в ній було три класи. У школі дітей вчили відповідно до влади у селі: за Австрії вчили австрійці українського походження;керували поляки – вчили по-польськи. Уроки починалися молитвою на польській мові.Поляки були в пошані,а українців називали хамами.Діти переважно вчилися взимку. В інші пори року вони допомагали батькам працювати в полі.

У 1900 році збудували церкву.Працювало усе село.Найбільшу допомогу давали люди, які мали своїх коней. На той час в селі проживало близько 1400 українців,640 – поляків, 22 – євреї.У кожного були свої звичаї, свята, порядки. Був український і польський цвинтар. Євреї мали свої магазини,корчму. Вони продавали мило, нафту, горілку, сірники...

У селі проживав пан Богуцький, який був основним фундатором у будівництві сільської церкви та костьолу. Економом у нього був батько відомого композитора Дениса Січинського, який народився у нашому селі.

Нова сторінка історії села Клювинці – еміграція,яка почалась у 1891 році. Шукаючи кращого життя, багато людей опинилися за океаном цілими сім"ями: Федь Біндас, Явдоха Біндас, Степан Кальмук, Настя Мульська, Настя Кальмук, Степан Мисак, Онуфрій Верес, Марія Стахів та багато інших.

В 1937 році було дуже жарке літо.Через посуху рік виявився неврожайним. У багатьох селах почався голод. Але люди ще мали невеликі запаси.Особлива подяка євреям, що жили в нашому селі, вони охоче позичали муку чи крупи, шуткуючи при цьому: "Не забудь віддати”. Старожили пригадують, що від голоду померло кілька людей, переважно з бідних сімей.

Протягом 200 років Західна Україна була під владою Австрії, Угорщини, Польщі. У селі діяло товариство "Просвіта”, люди читали заборонену літературу,  вручну переписували твори Шевченка.

 У селі молодь організувала гурток "Рідна школа”, який своїм завданням ставив пропаганду мови, пісень, звичаїв, одягу...Це був окремий будинок близько церкви.Учасники гуртка: Великий Василь,Олійник Петро, Сороківський Іван, Верес Петро, Верес Василь, Пригода Максим, Верес Степан(стоять зліва направо). Гаврилюк Дарія, Кальмук Текля, Верес Розалія, Машталяр Марія, Верес Микола, Олійник Анастасія, Токар Анастасія, Думка Ганна(сидять). Лісовик Дмитро, Підодвірний Пилип, Сороківський Володимир, Поляновський Йосип(внизу 3-ій ряд).